Готуючись до позакласного читання

До уваги розумників та розумниць!

Допитливим учням 4 класу пропоную ознайомитися з матеріалом для уроку позакласного читання за темою: "Рідний край - Україна".

До вашої уваги вірші Володимира Сосюри та Василя Василашко. 

      
Натисніть на слово"Дальше" внизу та прочитайте їх.

Сосюра Володимир Миколайович 
(6 січня 1898 - 8 січня 1965)

Василашко Василь Федорович

(20 червня 1939)

Бажаю плідної роботи!

ВОЛОДИМИР СОСЮРА

ХМАРИНИ, ХМАРИНИ…

Хмарини, хмарини, небес кораблі, із ними я піснею лину.

Безсмертя достойний лиш той на землі,

хто їй віддає свої дні молоді

і зве її сонцем, зорею,

хто в горі і в радості з нею.

А вітер тополі на синьому тлі

хитає, і далі він лине.

Безсмертний, безсмертний лиш той на землі,

хто любить свою Батьківщину.

ЮНАКОВІ

Шумить Дніпро, чорніють кручі,

в граніт холодний б'є прибій.

Прийми слова мої жагучі,

як заповіт, юначе мій!

Листку подібний над землею,

що вітер з дерева зрива,

хто мову матері своєї,

як син невдячний, забува.

О мово рідна! Їй гаряче

віддав я серце недарма.

Без мови рідної, юначе,

й народу нашого нема.

ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води,

в годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди!

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов'їну.

Для нас вона в світі єдина, одна

в просторів солодкому чарі…

Вона у зірках, і у вербах вона,

і в кожному серця ударі…

Як та купина, що горить - не згора,

живе у стежках, у дібровах,

у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,

і в хмарах отих пурпурових.

Любіть у коханні, в труді, у бою,

як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою -

і вічні ми будемо з нею!

__________________________________________________________

ВАСИЛЬ ВАСИЛАШКО

КАЛИНОНЬКА

Калинонька! Ти - з маминої пісні,

Із цвіту у колисці та вінку,

З легенд, казок, сопілок благовісних,

Із болю на могильному горбку.

Мені життя твоїм вернули гроном,

В якому запеклась козацька кров.

Ти душу українську в нас борониш.

А в нас для тебе - ласка і любов.

Червоні грона святим, як і воду,

На зиму їх кладемо за образи...

Люблю плекати твою чисту вроду,

Ти - Боже дерево, з роси й сльози.

БАРВІНОК

Барвінок стелиться низенько,

Не клякне в приземку стебло.

Чи не тому в барвінку, ненько,

І взимку листя зелененьке,

Що від землі бере тепло?